Навчально-методична картка заняття №

Назва та № спеціальності: 012 «Дошкільна освіта»

Рівень підготовки: базова загальна середня освіта

Дисципліна: Історія: України і світ

 

Тема: Повоєнна відбудова міста й села УРСР. Голод 1946–1947 рр.

 

Тип заняття: Лекція ___________________________________________

 

Мета заняття

визначати хронологічну послідовність головних подій відбудовчого періоду, пояснювати на основі карти зміни в адміністративно-територіальному устрої та відбудовчі процеси у промисловості; на основі різних джерел інформації: характеризувати зовнішньополітичну діяльність УРСР, зіставляти різні точки зору щодо цього питання та давати їм власну оцінку; визначати умови та особливості відбудовчих процесів в Україні порівняно із загальноєвропейськими варіантами післявоєнної конверсії та відбудови; описувати повсякденне життя та визначати зміни, пов’язані з голодом 1946-1947 рр.

 

* Роздатковий матеріал: підручник, атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал.

* ТЗН   проектор

 

Література:

Базова

1.       Гісем О. В. «Історія: Україна і світ (інтегрований курс, рівень стандарту)» /         О. В. Гісем – Харків: Видавництво «Ранок» – 2018 р. -

2.       Мудрий М. М. «Історія: Україна і світ (інтегрований курс, рівень стандарту)» /           М. М. Мудрий, О. Г. Аркуша – Київ: Видавництво «Генеза» – 2018 р. – 288 с.

 

Допоміжна

3.       Власов В. С, Кульчицький С.В., Історія України (рівень стандарту): підручник для 10 класу  / В. С. Власов, С. В. Кульчицький. – Київ: Літера ЛТД. 2018. – 256 с.

4.       Гісем, О. В.; Мартинюк, О. О. «Всесвітня історія (рівень стандарту)» підручник для 10 класу / Гісем, О. В.; Мартинюк, О. О.  – Харків: «Ранок», 2018. – 240 с.

 

Інформаційні ресурси

1. Довідник з Історії України - http://www.history.vn.ua/book/ukrzno.html

 

 

 

 

                                                      Інструктивна картка лекційного заняття

Назва та № спеціальності: 012 «Дошкільна освіта»

Рівень підготовки: базова загальна середня освіта

Дисципліна: Історія: України і світ

 

Тема: Повоєнна відбудова міста й села УРСР. Голод 1946–1947 рр.

 

Тип заняття: Лекція ___________________________________________

 

Мета заняття

визначати хронологічну послідовність головних подій відбудовчого періоду, пояснювати на основі карти зміни в адміністративно-територіальному устрої та відбудовчі процеси у промисловості; на основі різних джерел інформації: характеризувати зовнішньополітичну діяльність УРСР, зіставляти різні точки зору щодо цього питання та давати їм власну оцінку; визначати умови та особливості відбудовчих процесів в Україні порівняно із загальноєвропейськими варіантами післявоєнної конверсії та відбудови; описувати повсякденне життя та визначати зміни, пов’язані з голодом 1946-1947 рр.

 

* Роздатковий матеріал: підручник, атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал.

 

Література:

1.     Лелека В.М.  Захист Вітчизни 10-11 клас (для дівчат) Х: Ранок 2018 р.

2.     Герасимів І.М. Захист Вітчизни 10-11 клас (для хлопців) Тернопіль

 «Астон»2018 р.

3.     Шоботов  В.М. Цивільна оборона. К.: Генеза  2013р.

4.     Стеблюк М. І. Цивільна оборона:  Підручник для ВНЗ. — К.: Урожай, 2008р.

 

Хід заняття:

1. Вступна частина.

1.1. Організація початку заняття.

1.2. Повідомлення теми, мети заняття, запис плану.

2. Основна частина.

2.1. Постановка проблемного запитання.

2.2. Пояснення. Викладення основних теоретичних положень, запис

матеріалу здобувачами освіти в конспекти (з використанням опорних схем).

2.3. Обговорення проблемних питань.

3. Заключна частина.

3.1. Підсумкова бесіда.

3.2. Відповіді на питання здобувачів освіти.

3.3. Вказівки щодо подальшої самостійної роботи.

 

 

 

 

Тема   Повоєнна відбудова міста й села УРСР. Голод 1946–1947 рр.

 

1. Початок відбудови.

2. Труднощі відбудови.

3. План повоєнної відбудови.

4. Неоднозначні результати відбудовного періоду.

5. Соціальні аспекти відбудови. Рівень життя та побут населення.  Голод 1946-1947.



Звільнення території республіки від німецько-фашистських загарбників поставило на порядок денний питання про відбудову народного господарства України. Україну необхідно було піднімати з руїн і попелу. Наслідки війни були жахливими. Демографічні втрати становили близько 10 млн. чоловік (майже четверта частина загальної чисельності населення), матеріальні втрати — 1,2 трлн. крб. (прямі збитки — 285 млрд. крб.), катастрофічний спад виробництва (у 1945 р. в республіці вироблено лише 20% електроенергії порівняно з 1940 p., видобуто 36% вугілля, виплавлено 17% чавуну, 15,4% сталі, валовий збір усіх зернових становив 531 млн. пудів, що в 3,5 рази менше, ніж у 1940 p.). Позначилося зменшення трудових ресурсів і зниження їх якості, адже війна винищила найбільш працездатну частину населення. Основною робочою силою стали жінки і підлітки.

По мірі звільнення території від загарбників розпочалась відбудова народного господарства. До кінця 1945 р. було відновлено 44% довоєнних потужностей машинобудівної і 30% легкої промисловості, введено в дію 123 великі і 506 дрібних шахт Донбасу. Проводились певні роботи і по відновленню житлового фонду, відновлено роботу значної частини шкіл, вузів, медичних закладів.

Однією з визначальних рис політичного життя України було зміцнення адміністративно-командної системи, стрижнем якої була комуністична партія. На 1 січня 1946 р. КП(б)У налічувала 320 тис. членів і чисельність її неухильно зростала. Партійний апарат постійно прагнув до того, щоб забезпечити свій тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя.

По мірі звільнення території відновлювалась діяльність органів радянської влади. У лютому 1947 р. були проведені вибори до Верховної Ради, внаслідок чого відновилась традиційна для мирного часу структура вищих органів державної влади. У грудні 1947 р. відбулись вибори місцевих рад.

Водночас було скасовано органи управління воєнного часу. Реорганізовувалась система управління промисловістю і сільським господарством. У 1946 р. Раду народних комісарів було перейменовано у Раду міністрів УРСР.

Підприємства і установи переходили на нормальний режим роботи: відновлювалися 8-годинний робочий день, відпустки, скасовувалась понаднормова неоплачувана праця. Скорочувалися асигнування на оборону. Промисловість переходила на випуск мирної праці.

У березні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердила п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 pp. Модель відбудови господарства була копією індустріалізації з усіма її недоліками. Нехтуючи потребами і можливостями людей, план передбачав менше ніж за 5 років (експерти вважали, що Радянському Союзу для відбудови потрібно декілька десятиліть) відбудувати зруйновані райони країни, відновити довоєнний рівень промислового і сільськогосподарського розвитку і навіть його перевищити (підвищити продуктивність праці на 36%). Обсяг капіталовкладень на п'ятирічку становив 65 млн. крб., що перевищувало рівень капіталовкладень за три передвоєнні п'ятирічки. Таким чином, виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних можливостей. Особливості відбудови в Україні:

1) значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж в будь-якій іншій країні Європи;

2) розрахунок лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. "Холодна війна" робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги;

3) при відбудові ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80% капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7% капіталовкладень);



4) відбудова здійснювалась централізовано за чітким державним планом;

5) економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того завдяки розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та Казахстані доля України в загальносоюзному виробництві знизилась з 18% у довоєнний період до 7% у 1945 p.;

6) вагома роль адміністративно-командної системи. Саме вона давала змогу за короткий проміжок часу мобілізувати і зосередити значні матеріальні і людські ресурси на певному об'єкті;

7) непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияву широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах — соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів;

8) ускладнення процесу голодом 1946-1947 pp.;

9) нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Результати відбудовчого періоду неоднозначні. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість України в 1946-1950 pp. збільшився в 4,4 раза і перевищив рівень 1940 р. на 15%. Проте обсяг виробництва легкої промисловості у 1950 р. складав лише 80% довоєнного. З іншого боку, ціна відбудови була дуже високою. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові і побутові умови були характерними для більшості населення.

Скасування карткової системи розподілу продуктів і проведення грошової реформи у 1947 р. ще в більшій мірі переклали на плечі трудящих тягар відбудови.

Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господарства. На селян, що отримували мізерні заробітки, не поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно — вільно переміщуватися. Також їм доводилось сплачувати великі податки, що були введені на присадибне господарство. Для інтенсифікації праці колгоспників сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла таємний Указ "Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя". За цим Указом було репресовано 12 тис. колгоспників. Незважаючи на репресії, надзвичайні зусилля селян, на кінець п'ятирічки так і не вдалось досягти показників довоєнного розвитку. Так, у 1950 р. валовий збір зернових складав лише 85% довоєнного.

Одним з наслідків антилюдської моделі відбудови народного господарства був голод 1946-1947 pp.

У повоєнний час на селі склалось вкрай несприятливе становище: за роки війни скоротились посівні площі, зменшилось поголів'я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук. Усе це вимагало зміни державної політики на селі. Але сталінське керівництво і думки не мало про якісь зміни, село мало стати одним з головних джерел для проведення відбудови. Під тиском Москви уряд УРСР та ЦК КП(б)У планував на 1946 р. форсовано збільшити посівні площі, врожайність і хлібозаготівлю.

Весною-літом 1946 р. 16 областей України вразила посуха. Зимові та ярові культури загинули. А там, де вдавалось збирати, врожайність зернових складала 2-3 ц/га (у 1940 р. — врожайність 14,6 ц/га, 1944 р. — 10,8 ц/га). Валовий збір зерна був у три рази меншим ніж у 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. До судової відповідальності було притягнуто тільки за перший квартал 1947 р. 1,5 тис. голів колгоспів, 6 тис. комуністів було притягнуто до партійної відповідальності за невиконання вказівок партії. Було відновлено дію "Закону про 5 колосків", за яким було засуджено і ув'язнено тисячі селян. Селяни почали тікати від голодної смерті у більш благополучні райони (Західну Україну), міста. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні органи почали відшукувати і повертати селян назад. Незважаючи на суворі репресії, вдалось зібрати лише 60% від плану хлібозаготівлі (вилучено було навіть насінний фонд).

Посуха загострила і проблему кормів, що відбилось на тваринництві. Почався падіж скота. Щоб уникнути масового падежу, було дозволено здавати худобу на забій понадпланові норми. Це призвело до того, що у деяких областях план по здачі м'яса було перевиконано вдвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних втрат, компенсовувати які довелось довго.

У той час коли за межі України ешелонами вивозився хліб (так, лише в країни Східної Європи та Францію було в основному вивезено безплатно 1,7 млн. т для підтримки тих режимів, що там встановилися), розпочався голод, жертвами якого стали майже 1. млн. чоловік.

Опинившись перед лицем катастрофи, керівництво України на чолі з М.Хрущовим намагалось зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертання за допомогою до Москви. У відповідь Сталін заявив Хрущову: "Ти м'якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили наші державні запаси". У березні 1947 р. недостатньо "твердого" Хрущова було замінено на Кагановича. Проте для проведення посівної кампанії була дана позичка в 35 млн. пудів.

Наслідками голоду стало: ускладнення і без того важкого процесу відбудови; скорочення трудових ресурсів села і його можливостей; падіння морального духу населення; невиконання планів п'ятирічки по відбудові сільського господарства.

Отже, головним винуватцем третього голодомору в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів.

Голод 1946-1947 pp. Поряд з іншими фактори: втрати у війні; міграції населення; входження до складу УРСР західноукраїнських земель; відбудова, — мав значний вплив на демографічне становище України.

За роки війни Україна втратила близько 3 млн. чол. на фронтах (майже кожен другий призваний до лав армії) і 5,5 млн. чол. у зоні окупації. До цього слід додати вивезених на примусові роботи понад 2,2 млн. осіб, з яких на батьківщину повернулось лише 800 тисяч (200 тис. з різних причин не побажали повертатись).

Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Повертались до мирної праці демобілізовані з лав радянської армії 2,2 млн. осіб. Повертались і ті, що були вивезені під час евакуації на Схід, і ті, що знаходились на примусових роботах або в полоні за межами України. Значно впливала на міграційні процеси депортація (примусове виселення з міст проживання осіб, що були визнані соціально небезпечними). Також в Україну прибули працівники, партійні діячі з інших республік СРСР для здійснення відбудови і радянізації західних областей.

Відбились на демографічному становищі України етнічні чистки, що їх проводили сталінське керівництво (виселення кримських татар, німців, поляків, угорців та інших народів) та Польща в результаті проведення операції "Вісла" (520 тис. українців пересилилось з території Польщі). Сталін також виношував плани пересилити всіх українців з України.

Таким чином, через демографічні зміни 40-х років населення республіки у 1951 р. становило 37,2 млн. осіб, що на 4,1 млн. менше, ніж у довоєнному 1940 р.

Значно змінився і етнічний склад УРСР. Зменшилась чисельність таких національних меншин, як євреїв, поляків, німці та ін., натомість збільшилась частка росіян.

Великий вплив на демографічні процеси мала відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і сприяли скороченню сільських жителів.

Війна і повоєнна розруха призвели до катастрофічного падіння рівня життя населення. Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Гостро стояли житлова проблема, проблема безпритульних дітей, злочинності та ін. Але на вирішення цих проблем за планом четвертої п'ятирічки виділялись незначні ресурси. Це зумовило те, що на кінець п'ятирічки легка промисловість досягла лише 80% рівня 1940 р. Це зумовило гостру нестачу на кінець 40-х років найнеобхіднішого. Значна частка мешканців міст змушена була вести підсобне господарство, щоб забезпечити сім'ю продуктами харчування.

У грудні 1947 р. була прийнята постанова Ради міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) про відміну карток на продовольчі і промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. Водночас зі скасуванням карткової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті ліквідацію наслідків війни у фінансово-грошовій сфері та упорядкування всієї фінансової системи. Ці реформи мали неоднозначні наслідки. З одного боку, скасування карткової системи було явищем позитивним, воно свідчило про певну стабілізацію народного господарства, з іншого, ця акція носила більше пропагандистський характер, яка мала засвідчити як населенню, так і всьому світу переваги соціалізму. Проте після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення, що підвищилась лише наполовину, суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищувала довоєнний рівень. Внаслідок цього склалась парадоксальна ситуація: повоєнні прилавки ломилися від делікатесів (ікра, риба, м'ясопродукти тощо), але ні черг, ні особливого попиту на ці товари не було.

Незначний вплив на життєвий рівень населення мала і грошова реформа. З одного боку, вона призвела грошову масу, що перебувала в обігу, у відповідність з потребами господарства. З іншого, вона призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми. По вкладах в ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався 1:1, по вкладах від 3 до 10 тис. крб. було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис. крб. — на дві третини. Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах повної відсутності установ Ощадбанку на селі обмін грошей, що зберігалися у населення вдома, здійснювався з розрахунку 1:10.

Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого рівня населення, відклала вирішення соціальних проблем на наступні десятиліття.

 

 

 

 

 

 

 Питання та завдання до дистанційного навчання з предмету « Історії: Україна і світ»

І Рівень

Доповніть речення

1.        Українськими землями під час Першої світової війни проходили... фронти російської армії.

2.        Делегацію УЦР, яка у травні 1917 року вручила Тимчасовому уряду вимо­гу проголошення автономії України, очолював....

3.        Перша 100-тисячна українська маніфестація відбулась... (дата).

4.        Національно-персональна автономія це - …..

5.        Лідером самостійників був …

6.        Вибори до Українських Установчих зборів відбулись..

7.        До складу УНР згідно з ІІІ Універсалом мали увійти…губернії.

8.        Директорію УНР було створено…

9.         «Трикутник смерті» - це…

10.    Командуючим УГА був…

11.    Вкажіть, які посади у радянському керівництві обіймали Г. Петровський, Х.Раковський, В.Затонський.

12.    «Неп» - це…

13.    Головою раднаркому УСРР у 1922 році був…

14.    Комісію з  українізації очолив …

15.    Українську автокефальну церкву (УАПЦ)  було утворено в … році.

16.    Створений у  1922 р. в Києві театр «Березіль» очолював…

17.    «Законом про 5 колосків» сучасники називали…

18.    У період Голодомору ЦК КП(б)У очолював …

19.    Незалежність Карпатської України була проголошена … .

20.    ОУН була створена в … році у місті … .

ІІ Рівень

Розв’яжіть тестові завдання

1.    Єдиною партією Наддніпрянської України, що відстоювала ідею самостійності України, була

А Революційна українська партія

Б Українська соціал-демократична робітнича партія

В Українська народна партія

Г Товариство українських поступовців

 

 

2. Столипінську агарну реформу було розпочато у

А 1905 р.

Б 1906 р.

В 1907 р.

Г 1911 р. 

 

3. Укажіть період, протягом якого німецькі та австро-угорські війська здійснили Горлицький прорив.

А вересень 1914 р.

Б травень 1915 р.

В червень 1916 р.

Г серпень 1917 p.

 

4. Граф О. Бобринський наприкінці 1914 р. очолив

А Південно-Західний фронт

Б Союз визволення України

В легіон Українських січових стрільців

Г Галицько-Буковинське генерал-губернаторство

 

5. Визначте назву і дату оприлюднення цитованого джерела. «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу. З усіма сусідніми державами... ми хочемо жити в згоді і приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки... Отож насамперед приписуємо правительству республіки нашої — Раді Народних Міністрів — від цього дня вести розпочаті вже нею переговори про мир... цілком самостійно й довести їх до кінця...»

А І Універсал УЦР, 10 (23) червня 1917 р.

Б II Універсал УЦР, 3 (16) липня 1917 р.

В III Універсал УЦР, 7 (20) листопада 1917 р.

Г IV Універсал УЦР, 9 (22) січня 1918 р.

 

6. Укажіть дату проголошення Акту Злуки ЗУНР та УНР.

А 13 листопада 1917 р.

Б 14 листопада 1918 р.

В 12 грудня 1919 р.

Г 22 січня 1919 p.

 

7. Державно-політичний статус УСРР у 1921—1922 рр. визначався

А юридичною незалежністю УСРР

Б «договірною федерацією» з РСФРР та іншими радянськими республіками, посиленням її підпорядкування загальним органам влади

В «воєнно-політичним союзом» з РСФРР зі збереженням УСРР формального статусу незалежної держави

Г отримання особливого статусу УСРР у складі СРСР

 

8. Визначте наслідки цитованої постанови для українського селянства

«...У всіх колгоспах, які не виконали плану хлібозаготівель, в п’ятиденний строк вивезти всі без винятку наявні колгоспні фонди, у тому числі і насіннєвий, в рахунок виконання плану хлібозаготівель...»

А запровадження кругової поруки

Б запровадження нової економічної політики

В згортання політики «воєнного комунізму»

Г голодомор 1932-1933 рр.

 

9. Що було характерним для розвитку української культури в 30-х рр. XX ст,?

А культура надзвичайно заідеологізована, «розстріляне відродження»

Б запровадження політики українізації всіх сфер суспільного та культурного життя

В значний вплив на розвиток української культури УАПЦ

Г розгвинчування українською інтелігенцією культу особи Й. Сталіна

 

10. «Розстріляне відродження» —умовна назва

А літературно-мистецької генерації України 20-30-х рр. XX ст., репресованих сталінським режимом

Б групи українських спеціалістів вугільної промисловості, розстріляних за вироком сфабрикованої «шахтинської справи»

В ініціаторів запровадження політики «коренізації»

Г покоління українських політичних та військових діячів, розстріляних за доби «великого терору» в 30-х рр. XX ст.

ІІІ Рівень

Робота з історичними джерелами

Володимир Винниченко про політичні орієнтації українців у Першій світовій війні

І все ж таки... треба одмітити...: не всі з українців були виразними державними сепаратистами. Навіть не всі були «пораженцями». Знаходились такі з нас, які по якимсь там своїм законам думання вірили, що перемога Росії на фронті дасть волю й життя народам її всередині. Це були прихильники «російської орієнтації». Вони орієнтувались на добре, широке серце руської демократії, на грім перемоги, який зм’ягчить круте серце царизму аж до степені народоправства, до парламентаризму й до волі націй... Але таких було дуже небагато...

Друга орієнтація була на німців, на великий струс на фронтах, на знесилля російської державності й на просте захоплення німцями території України. Німецький імперіалізм — експлуататор культурний і розумний. Він не буде так безглуздо, ледачо, так неохайно й нераціонально грабувати, як то робив царизм. Він, даючи сили і народу, буде дбати про те, щоб він не дуже брикався, він не буде видирати в його останній клапоть сіна, він старатиметься, щоб дійна корова була сита й більше молока давала... Крім того, німець — не родич, не слов’янин, мова його цілком чужа, не «рідна» нашій мові, німець не зможе сказати, що українець — то «разновидність» німця й на тій підставі одбере йому право своєї мови. Словом, ні з якого боку українці, на думку цієї орієнтації, не мали потреби боятися німця, — з двох лих ця орієнтація вибирала культурніше, корисніше лихо для українського народу.

Була й третя орієнтація, — не російська, й не німецька, а українська. Це була орієнтація на себе, на свої сили, на рятунок своїми пласними усиллями, усиллями своїх працюючих мас. Ніякий чужий пан Не може бути добродійником того, над ким він панує й кого може визискувати. До цієї орієнтації належали переважно соціалістичні течії. Вони не ждали визволення ні від зм’ягченого російсько-самодержавного чи конституційного кулака, ні від закутого в залізо мілітаристичного німецького.

1) Що вам відомо про автора джерела?

2) Яку позицію щодо Першої світової війни він зайняв?

3) Які політичні орієнтації українців у Першій світовій війні визначає В. Виниченко?

4) Чия позиція здається Вам більш привабливою? Чому? Свою відповідь аргументуйте.

зі статті Й. Сталіна «Рік великого перелому» про розвиток сільського господарства (3 листопада 1929 р.)

Рухнули і розвіялися прахом твердження правих опортуністів (група Бухаріна) відносно того, що:

а) селяни не підуть у колгосп;

б) посилений темп розвитку колгоспів може викликати лише: масове невдоволення і розмичку селянства з робітничим класом;

в) «стовповим шляхом» соціалістичного розвитку на селі є не колгоспи, а кооперація;

г) розвиток колгоспів і наступ на капіталістичні елементи села може залишити країну без хліба.

Усе це рухнуло і розвіялося прахом, як старий буржуазно-ліберальний мотлох.

По-перше, селяни пішли в колгоспи, пішли цілими селами, волостями, районами.

По-друге, масовий колгоспний рух не ослабляє, а зміцнює змичку, даючи їй нову, виробничу базу. Тепер навіть сліпі бачать, що коли є якесь серйозне невдоволення в основних мас селянства, то воно стосується не колгоспної політики Радянської влади, а того, що Радянська влада не може угнатися за ростом колгоспного руху в справі постачання селянам машин і тракторів.

По-третє, спір про «стовповий шлях» соціалістичного розвитку села є спір схоластичний, гідний молодих дрібнобуржуазних лібералів типу Айхенвальда і Слєпкова. Ясно, що поки не було масового колгоспного руху, «стовповим шляхом» були нижчі форми кооперації, постачальницька і збутова кооперація, а коли виступила на сцену вища форма кооперації, її колгоспна форма, остання стала «стовповим шляхом» розвитку. -

По-четверте, тепер навіть сліпі бачать, що без наступу на капіталістичні елементи села і без розвитку колгоспного і радгоспного руху ми не мали б тепер ні вирішальних успіхів у справі хлібозаготівель, здобутих у поточному році, ні тих десятків мільйонів пудів недоторканних хлібних запасів, які вже нагромадилися в руках держави.

Більше того, можна з певністю сказати, що завдяки ростові колгоспно-радгоспного руху ми остаточно виходимо або вже вийшли з хлібної кризи.

1) Поясніть значення понять «колгоспи», «колективізація».

2) Чи відповідало дійсності змальоване в статті Й. Сталіна становище сільського господарства?

3) Чи дійсно селяни добровільно вступали до колгоспів?

4) Чи відповідає дійсності твердження Й. Сталіна, що «завдяки ростові колгоспно-радгоспного руху ми остаточно виходимо або вже вийшли з хлібної кризи»?